07.05.2015
70 років відділяють нас від тих травневих днів, коли відлунали останні залпи найстрашнішої і найкровопролитнішої в історії людства війни. Але безсмертний подвиг переможців,
які відстояли свободу і незалежність своєї Вітчизни, принесли свободу народам поневоленої Європи, світу - непідвладний часу. Війна пройшла залізним плугом через кожне серце, кожну долю і кожне життя. Для України ця ціна становила за різними даними від 8 до 10 мільйонів людських життів, колосальні суми економічних втрат. Україна дала армії і флоту понад 7 мільйонів воїнів. Кожен другий з них поліг на фронтах, а кожен другий з тих, хто залишився живим, повернувся додому інвалідом. Як дорого коштує перемога! Але ми все витримали – і перемогли. Перемогли тому, що захищали Батьківщину. Перемогли тому, що відстоювали право на життя. Солдатам - захисникам нелегко було в ті воєнні літа, а найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до цього світлого дня. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Про важку солдатську долю і повідала учням 8-Г класу ОНВК на вогник-зустріч «Вклонімось низько до землі тим, хто в серці вічно буде жити» ветеран війни, учасник визволення міста Олександрії Томіліна Лідія Марківна. З перших хвилин живого спілкування захопила вона присутніх своєю розповіддю. Лідія Марківна зовсім юною дівчиною потрапила на фронт санінструктором. Важила трохи більше 40 кг, а скільки поранених бійців перенесли її тендітні руки. Бойовий шлях фронтовичка пройшла дорогами України, Росії, Польщі, Чехо-Словаччини та Німеччини разом з 214 стрілецькою Кременчуцько-Олександрійською Червонопрапорною дивізією. За мужність і доблесть нагороджена Томіліна Л.М. орденами Великої Вітчизняної війни та «За мужність», медалями «За бойові заслуги», «За визволення Праги», «За перемогу над Німеччиною». Лідія Марківна все своє життя є наставником молоді та підростаючого покоління. Її маленьку постать можна зустріти в школі, музеї чи в бібліотеці. Мудрістю і молодістю горять її очі. Душу жінка віддає свою дітям. Хочеться щиро побажати ветеранам наснаги, здоров’я і довголіття. Ми пишаємось ними.